О.К.Нікітін

ЕКСКУРСІЯ
по експозиції музею НПП "Подільські Товтри"
"Історія розвитку тваринного і рослинного світу"

Палеозойська ера

Історія розвитку тваринного і рослинного світу Землі починається з палеозойської ери, яка тривала протягом 335 млн. років. До раннього палеозою, тривалість якого становить 170-180 млн. років, належать три періоди (кембрій, ордовик, силур).
Відклади раннього палеозою багаті на викопні рештки, що свідчить про різноманітний органічний світ. Тваринний світ представлений водними, виключно морськими формами - трилобітами, двостулковими молюсками-брахіоподами, медузами, ґраптолітами, колоніальними безхребетними - археоциатами, головоногими молюсками-наутілоідеями, голкошкірими.
Найважливіша група тварин раннього палеозою - трилобіти, розквіт яких прийшовся на кембрій та ордовик. В силурі їх витіснили головоногі молюски.
В силурі бурхливо розвивалися крупні ракоподібні - ракоскорпіони (ряд евріптероїди) до 3 м завдовжки. Більшість з них вели хижий спосіб життя.
Брахіоподи і ґраптоліти розвивалися протягом кембрію, ордовику і силуру, археоциати були характерні виключно для кембрію, головоногі молюски (наутілоідеї) - для ордовику та силуру.
В ранньому палеозої почали розвиватися голкошкірі, предки сучасних морських їжаків, морських зірок та морських лілій. В кембрії вони були представлені тектоідеями, в ордовику - бласто- і цистоідеями.
У відкладах прибережно-морських басейнів ордовику знайдені залишки перших хребетних тварин - безщелепних рибоподібних і панцирних риб. У пізньому силурі з'явилися перші справжні риби -акантоди.
В силурі з'явилися і перші наземні рослини - псилофітоподібні, висотою 20-30 см, без справжніх коренів і листків. Вони утворювали густі зарості вздовж берегів прісноводних водойм. Решта суші являла собою пустелю без жодних ознак життя.
В цей час в атмосфері Землі сформувався озоновий шар.
Пізньопалеозойський етап охоплює девонський, кам'яновугільний (карбон) і пермський періоди. Його тривалість становила 170 млн. ± 10 млн. років.
В девоні встановився континентальний клімат із значними коливаннями добових температур (крім екватора). Взимку водойми вкривалися кригою. На суші переважали ерозійні процеси.
Палеонтологічні рештки, які у великій кількості зустрічаються у відкладах пізнього палеозою, свідчать про інтенсивний розвиток органічного життя на Землі як у морських басейнах, так і на суші. Для цього часу характерна поява псилофітів (висотою до 50 см), що мали гілки з дрібними лускоподібними листками. Вони дали початок плауновим, які разом з першими хвощами і папоротями у пізньому девоні витісняють псилофітів. У цей час з'являються перші деревні види лепідодендрони і сигілярії.
Теплий і вологий клімат кам'яновугільного періоду спричинив розквіт папоротеподібних, деревовидних хвощів-каламітів, лепідодендронів і сигілярій, з яких сформувалися потужні поклади кам'яного вугілля.
В перму з'являються перші голонасінні рослини.
Тваринний світ у пізньому палеозої зазнав відчутних змін. Значно скоротилася кількість трилобітів і граптолітів, а у подальшому вони повністю вимерли. З'являються перші скорпіони, кліщі, комахи.
Серед безхребетних тварин провідна роль належала найпростішим, коралам, двостулковим молюскам (брахіоподам) і головоногим молюскам (гоніатитам), а серед хребетних - рибам, земноводним та плазунам.
Наприкінці цього етапу з'являються головоногі молюски - цератити, які досягли найбільшого розвитку у мезозої. Знаходять також залишки морських їжаків і лілій.
Пізній палеозой - час активного розвитку риб. Спочатку в океанах і морях панували панцирні риби. Вони були хижаками і поїдали трилобітів і ракоскорпіонів. В середині девону з'явилися перші кісткові риби. В пізньому девоні від риб постали стегоцефали, предки сучасних земноводних. Це були перші чотириногі мешканці суші.
У кам'яновугільному періоді з'являються перші плазуни - котилозаври, які мали роговий покрив, що захищав тіло від висихання, і властивість відкладати на суші яйця з щільною оболонкою і великою кількістю жовтка. Таким чином, зв'язок із водою у хребетних зменшувався, вони все більше пристосовувалися до наземного способу життя.

Мезозойська ера

Мезозойська ера починається 185 млн. років тому і складається з трьох періодів: тріасового, юрського і крейдового. Їх тривалість 170 млн. ± 10 млн. років.
На межі палеозойської та мезозойської ер пройшло нове відновлення органічного світу. Серед рослинного світу у мезозої найбільш широко були розповсюджені голонасінні, які витіснили плаунові, папоротеві і хвощі. Розвивалися шпилькові, гінкгові і беннетитові, з яких до нашого часу найповніше збереглися представники шпилькових. У крейді помітну роль почали відігравати покритонасінні.
До кінця перму зникла більшість тварин, типових для палеозою -трилобіти, чотирипроменеві корали, давні морські їжаки, основні ряди палеозойських молюсків та ін. їм на зміну прийшли нові групи тварин - амоніти і белемніти, пелециподи, рептилії, птахи. В морях і океанах значного розвитку досягли головоногі молюски - цератити. Юрські амоніти характеризуються великою різноманітністю. В крейді зменшується їхня різноманітність і наприкінці мезозойської ери вони вимирають.
Серед голкошкірих в мезозої широке поширення мали правильні і неправильні морські їжаки, серед коралів шести- та восьмипроменеві. Широко розповсюдились представники найпростіших та губок.
Поряд з численною фауною безхребетних у мезозої були досить різноманітне представлені і хребетні тварини. У морях та океанах зменшилася кількість хрящових риб, на зміну яким прийшли кісткові. В тріасі на суші з'явилися перші ссавці - дрібні тварини розміром з щура (тріконодонти, пантотерії), але починаючи з крейди набувають розвитку клоачні, сумчасті і перші плацентарні ссавці.
Серед тварин панували рептилії - з них вражають своїми розмірами і незвичайними формами динозаври (досягали 30 метрів завдовжки, важили до 80 тон). У тріасі рептилії пристосувалися до морського способу життя. Найдосконалішими представниками водних рептилій були іхтіозаври. Рептилії пристосовувалися і до польоту.
На юрський період припадає поява перших птахів (амбіортусів).
Наприкінці крейди суттєво змінилися тваринне та рослинне царства. Вимерли амоніти, основні групи белемнітів, динозаври та щезли цілі групи вищих рослин. На перший план виходять ссавці, серед яких вперше з'являються напівмавпи.

Кайнозойська ера

Кайнозойська ера - новий етап геологічної історії Землі, який продовжується дотепер. Поділяється на три періоди: палеогеновий, неогеновий і четвертинний (антропоген). Тривалість ери 66 млн. років.
Рослинний світ кайнозою характеризується розквітом і широким розповсюдженням покритонасінних рослин. Починаючи з палеогену, в Європі і Середній Азії відокремилась вічнозелена флора з тропічними папоротями, пальмами, кипарисоподібними шпильковими. У північній частині Європи, Америки та Азії поширилася листопадна флора: бук, дуб, платан, гінкго та ін. В неогені флора набула сучасного поширення.
З безхребетних тварин у кайнозої найбільшим розповсюдженням користувалися найпростіші, двостулкові молюски - пелециподи, черевоногі молюски - гастроподи.
Серед хребетних тварин широко представлені класи риб, птахів та ссавців. У палеогені досягли розквіту акули, в неогені і четвертинному часі - кісткові риби. Птахи набули сучасного вигляду. Земноводні були представлені рядами, які відомі і в теперішній час (жаби, саламандри). З плазунів у кайнозої залишились черепахи, крокодили та ящірки. Найактивніше у цей час розвивалися ссавці, які виявилися найпристосованішими до нових умов.
Для палеогену характерна перевага сумчастих і примітивних плацентарних ссавців. Серед них виділяються хижі, парно- та непарнокопитні, хоботні. З'являються ведмеді, мастодонти, носороги, бики, людиноподібні мавпи, а наприкінці неогену - слони, гіпопотами, гіпаріони та коні.
В антропогені на зміну частині неогенової фауни прийшли тварини, що пристосувалися до життя в холодних тундрах і лісотундрах - олені, волохаті носороги, зубри, мамонти, тури, ведмеді, вовки та ін.
В період від 75 до 20 тис. років тому (плейстоцен) значна частина Європи була вкрита кригою, товщиною до 2 км. Південніше від покриву криги смугу біля 200 км займала тундра з широко розповсюдженими на ній тваринами, добре пристосованими до холодного клімату: мамонтами, волохатими носорогами, північними оленями, вівцебиками. Найчисленнішим хижаком був песець. Мамонт і волохатий носоріг були сучасниками давньої людини і становили об'єкти їхнього полювання.
В лісах південніше тундри жили теплолюбивіші тварини: благородний та великорогий олені і бики різних видів, серед них і тур, від якого походять сучасні домашні породи великої рогатої худоби. Останній тур був вбитий у Польщі в 1627 р.

Підготував О.С. Климишин.