повернутись в головне меню | на історико-архітектурні пам'ятки

Ратуша XІV-XIХ ст. Охор. N 738 | Фото | Схема 1 | Схема 2
пл. Польський ринок, 1

В 1432 році Кам'янець-Подільському було надане магдебурське право. Для розміщення обраних органів управління на центральній площі Старого міста споруджується будинок магістрату.
В XVI-XVII ст. ст. в місті були руська, польська і вірменська общини. Польські магнати весь час утискували кам'янчан. Спочатку вони витіснили руську общину на околицю міста, а в 1670 році добилися рішення сейму про ліквідацію руського магістрату. Жителі міста не раз виступали проти утисків польського магістрату і католицької церкви. Особливо великий виступ руського і вірменського населення був у 1667 році.
Протягом віків біля стін ратуші чинилися розправи над тими, хто боровся за визволення краю від гніту польської шляхти і поміщицького свавілля. Жорстоко розправилися тут царські урядовці з ватажком селянських повстань на Поділлі Устимом Кармелюком.
Будинок ратиші від реставраційних робіт значно змінив свій зовнішній вигляд, але й при цих умовах не витратив цінності як архітектурна пам'ятка.

Гуменюк С., Мещишин А. Хмельницька область. - Львів:Каменяр, 1968


ГОРОДСКАЯ РАТУША ХVI - XIX вв.
Центральная пл., (Польский рынок)

Расположена в центре Старого города, на Центральной (Рынковой) площади. Каменное двухэтажное здание сооружено в 30-40-е годы ХVI в. В 1754 г. перестроено. В 1817 и 1850 гг. пострадало от пожаров и отремонтировано. К зданию, соединяющему в себе черты архитектурного стиля ренессанса и барокко, примыкает ратушная башня - прямоугольная, высотой в пятиэтажный дом, с куполом и шпилем. В башне опоясанной на двух ярусах балконами, в 1756 г. установлены два колокола (один сохранился до сих пор, второй находится в фондах исторического музея), в 1884 г. - механические часы, идущие по настоящее время. Фасад здания украшает монументальный балкон с каменными лестницами с обеих сторон. Под ним находится вход на первый этаж, в большие каменные подземелья, связанный тайными проходами в Доминиканский и Францисканский костелы Старого города.
В Ратуше с 40-х годов ХVI в. и по 1870 г. находилось согласно Магдебургского права городское самоуправление - магистрат. До конца ХVIII в. он считался польским. В 1790 г. в его состав вошел местный Русский магистрат. Делопроизводство до 1831 г. велось на польском, а далее - на русском языках. Магистрат, который на протяжении веков формировался из представителей высшего дворянства, духовенства, верхушки купечества и цехов города вел хозяйство, судебные дела, оставаясь совещательным органом при комендантах, старостах, а с 1795 г. - губернаторах Каменца-Подольского.
Печальную славу Ратуше принесли наличие в ее казематах темниц, камер для пыток и деятельность здесь в ХVII в. суда инквизиции. Перед балконом Ратуши, на так называемом лобном месте, в 1611 г. иезуиты сожгли книги Пановецкой протестанско-просветительной типографии, было казнено в первой половине ХVII в. много "еретиков". В ХVII в. здесь казнили десятки гайдамаков. В 1814, 1818 и 1823 гг. здесь по приговору царского суда истязали руководителя антифеодального движения на Подолии 10-30-х XIX в. Устима Кармалюка 500 ударами шпицрутенами, 25 - плетью, 101 - палками, таврованием раскаленным железом.
С 1870 г. по нач. XX в. в здании Ратуши разместилось полицейское управление. В 20-30-е годы здесь находились различные учреждения.
Ратуша стала символом освобождения города от немецко-фашистских захватчиков. 26 марта 1944 г., около 10 часов утра советские воины 10 гвардейского уральского танкового корпуса, ворвавшиеся в Старый городу под ожесточенным огнем противника вывесили Красное Знамя на башне Ратуши.
В 50-е годы в здании Ратуши расположилась пожарная часть. С 1962 г. Ратуша передана историческому музею-заповеднику, где открыты выставочные залы. С 1989 г. здесь также находится сувенирный магазин, торгующий изделиями местных умельцев и художников.
С 1986 и по настоящее время площадь возле Рашути стала местом проведения общегородских праздников, событий, концертов. В 1999 году в Ратуше произведены реставрационные работы и реконструирована прилегающая к ней часть площади Польский рынок.
ЛИТЕРАТУРА И ИСТОЧНИКИ
Сецинский Е. Город Каменец-Подольский. Историческое описание. - К., 1895. - С.
Винокур I.С., Хотюн Г.М. Кам'янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник. - Львів: Каменяр, 1931.
Архив Юго-Западной России. Ч. VII. - Т.I. Акты о заселении Юго-Западной России. - К., 1986. - С. 85,647 и др.
Prusiewicz A. Kamieniec-Podolski. Szkic historyczno-topograficzny. - Wilno. - 1915. - С. 14 - 16.


РАТУША

На центральній площі міста до наших днів зберігся будинок колишнього магістрату, збудований в XVI ст. Багато історичних подій зв'язано з цим архітектурним пам'ятником.

Кам'янець, як важливий торговий центр на шляху між Сходом і Західною Європою.в 1432 р. одержав Магдебурське право, тобто на самоврядування. З міських багатіїв вибирався староста міста і радники. Загарбавши Поділля в 1434 p., пансько-шляхетська Польща призначала старостами своїх представників. Будинок магістрату став власністю польської общини. На планах XVII ст. він виглядить гостроверхим, до нього прибудовані низенькі одноповерхові будиночки.

В середні віки в місті було три общини: руська, польська і вірменська. Польський магістрат при-тісняв права кам'янчан, руській общині була виділена лише невелика частина землі вздовж берега р. Смотрич, на околиці міста. В 1670 р. за постановою сейма була ліквідована руська управа (магістрат). Міське населення виступало проти утисків католицького магістрату, та виступи селян навколишніх сіл і міської бідноти жорстоко придушувались польськими магнатами та католицькою церквою. Біля стін ратуші проводились екзекуції. На другому поверсі будинку знаходилась адміністрація і відбувались судові засідання, у нижніх поверхах чинила темні діла інквізиція. Архівні документи повідомляють, що в 1734 р. вчинена розправа над учасником гайдамацького руху Іваном Клобуцьким. Прилюдно, на Лядському ринку (як тоді називали частину Центральної площі), перед будинком ратуші Клобуцького після багатьох тортур ще тричі пекли вогнем.

За Магдебурським правом радничий суд магістрату міг призначити смертну кару городянину за дрібні провини. В Кам'янці магістрат утримував для цих справ ката, чого не мали інші міста Поділля. Тілесні покарання перед будинком ратуші відбувались до 1840 р. З балкону ратуші читали вироки, накази для городян. В 1793 р. на площі був зачитаний маніфест про возз'єднання Поділля з Росією. Тут же, поблизу ратуші, останній польський гарнізон фортеці прийняв присягу про перехід на службу Росії. Польський магістрат був скасованим. Будинок став використовуватись під міську управу і судові зали. Після чигання вироків суду перед будинком виконувались тілесні покарання. Так, в березні 1823 р. за втечу, організовану керівником селянських повстань Устимом Кармалюком з Кам'янецької фортеці, що була на той період тюремним замком, губернський суд виніс вирок: покарати Кармалюка 101 ударом батога та розпеченим залізом поставити тавро на чолі. На площі перед ратушею царські сатрапи здійснили цей вирок над сміливим народним месником.
В будинку ратуші в 1754 році проведено реставраційні роботи, про що свідчить меморіальна дошка, вмурована над вхідними дверима. На фронтоні будинку вмуровано герб Поділля - сяюче сонце, символ багатої, родючої землі краю.

В 1884 р. на ратуші встановлено годинник з двома дзвонами. Дзвони були відлиті львівським майстром Федором Полянським і в той час являли собою цікаву художню роботу з багатою орнаментацією, з написом прізвища автора та датою виготовлення. В 1817 і 1850 pp. пожежі в місті значно пошкодили будинок ратуші. Проведені пізніше реставраційні роботи змінили архітектуру будівлі.
Навпроти будинку ратуші в XVII ст. збудована гостроверха невисока башта, в ній знаходиться так звана вірменська криниця. Цікава її історія. На початку XVII ст. багатий вірменський купець Нарзес призначив певну суму грошей на будівництво водопровода в м. Кам'янці. Гроші невідомо куди зникли, та в 1638 р. прийшла ухвала, щоб мешканці міста збудували криницю, її видовбано в суцільній скелі, але вода виявилась неприємною на смак, солоною, і криницю було закрито. Башту ж стаяй використовувати під складські приміщення.

Між криницею і будинком ратуші в середні віки знаходився поміст, на якому відбувались екзекуції.
До 1917 р. в будинку ратуші розміщувалось поліцейське управління. В період Великої Вітчизняної війни німецько-фашистські загарбники зруйнували багато архітектурних пам'ятників міста, в тому числі і ратушу. Були скинуті дзвони, які при падінні розбились, зруйновано годинник.

26 березня 1944 р. над ратушею замайорів червоний прапор, встановлений радянськими воїнами визволителями. В післявоєнні роки проведено реставраційні роботи, відновлено годинник. В майбутньому заплановано в приміщенні ратуші відкрити картинну галерею творів подільських художників.

Н. КОЗЛОВА, зав. фондами історичного музею-заповідника.

Читайте ще статті про Ратушу: "Голос історії", "Центральна площа", "Ратуша", "Малиновий передзвін з Ратуші"