Перейти у головне меню | на історичні дані | на статті

Зиновій Яропуд, завідувач кафедри музики
Кам'янець-Подільського державного педуніверситету.
"Кам'янець-Подільський вісник", 6.12.2002 р.

ВЕЛИКИЙ ПОДОЛЯНИН
До 125-річчя від дня народження Миколи Дмитровича ЛЕОНТОВИЧА
(читайте ще про Леонтовича)

Микола Дмитрович ЛЕОНТОВИЧІсторія знає такі поодинокі факти, коли постать окремої непересічної індивідуальності набуває значення загальнолюдського символу, стає визначальною для цілої соціально-культурної доби, формує світогляд та менталітет нації. Зазвичай, це особистості великого духовного потенціалу і бурхливої діяльності. Тим більший подив викликає світлий геній Миколи Дмитровича Леонтовича, якого всі його сучасники називали тихою, лагідною людиною. Він не був активним лідером національно-революційного руху, який вияскравив у 1917-1921 роки ціле гроно видатних борців за Українську республіку, він був будівничим нових світів у душах людських і здійснював свою справу натхненно й з великою любов'ю до свого народу та його безцінного одвічного скарбу - пісні.

Стало вже. правилом, що великих людей за життя не визнають, але їх хоч знають. "...Леонтович, - пише Олесь Чапківський - мистецтвознавець, критик, перший біограф М. Леонтовича у статті "Микола Леонтович. Життя - творчість - смерть" (1923р.),- навіть і такого щастя не мав, щоб його знали за життя. ...Хіба це не трагедія для композитора? Бути відомим, славним за кордоном і бути зовсім невідомим, широким колам українського громадянства, з яким він жив, задля якого він творив". Як це часто буває, справжнє визнання музи Леонтовича прийшло вже після його смерті. Почасти у цьому, як далі зазначає Олесь Чапківський, "... винен і сам композитор. Він був надто суворим до себе, бо почував себе, як він казав, "неготовим". Деякі пісні він обробляв по кілька років, не даючи нікому; цурався слави, боявся галасу й реклями". З іншого боку, заздрість, боязнь конкуренції, неприйняття новизни "господарями старої хати" (О.Чапківський) ще більшою мірою спричинили замовчування творчості Леонтовича. І лише трагічна смерть митця змусила звернути на нього увагу всього громадянства, і відтоді "Леонтович сам у найтемніші кутки засвітив".

А чи сьогодні усій українській громадськості достеменно відоме життя М.Леонтовича? Адже воно скромне, як і сам композитор, у ньому немає яскравих зовнішніх ефектів.

Микола Дмитрович Леонтович народився 1 (13) грудня 1877 року у с. Селевинцях - присілку с.Монастирьок колишнього Брацлавського повіту на Поділлі. Батько Миколи - Дмитро Феофанович - був сільським священиком, людиною освіченою і дуже музикальною (мав гарний голос, володів грою на контрабасі, віолончелі, скрипці, гітарі), а в роки навчання керував хором семінаристів. Мати композитора - Марія Йосипівна - з роду Ятвинських, була людиною "рідкої духовної та фізичної краси", кохалась у народній пісні і гарно співала. Від батька Леонтович успадкував гарний голос, любов до музики, щирий український гумор, а від матері - красу і ніжну музичну душу.

Інші члени сім'ї Леонтовичів теж були тісно пов'язані з музикою. Так, брат Миколи Дмитровича Леонтовича Олександр - співак-професіонал, сестра Марія навчалась співу в Одесі, а Олена займалась у класі фортепіано у Київській консерваторії. Сестра Вікторія грала на декількох музичних інструментах.

Коли Леонтовичу виповнилось 10 років, батько, згідно з сімейними традиціями, віддає його на навчання до початкового духовного училища у м. Шаргород, а після його закінчення - до Кам'янець-Подільської духовної семінарії (1892-1899 рр.). Тут важливу роль у музичному розвитку Леонтовича відіграли такі музиканти-просвітителі, як Ю.Богданов та І.Лепехін. Від них перейняв не тільки знання теорії музики, гармонії, поліфонії, "таємниці" хорового співу, а й живий інтерес до народної пісні, до творчості видатних українських композиторів М.Березовського, Д.Бортнянського, А.Веделя. Лепехін був гарним скрипалем і навчав Леонтовича гри на цьому інструменті. Кам'янець-Подільськии, на той час центр Подільської губернії, відзначався досить інтенсивним музичним життям. Сюди приїжджали музиканти-гастролери, мандрівні оперні трупи. Відвідуючи концерти і вистави, Леонтович мав нагоду послухати гарну музику, познайомитися з творчістю М.Глінки, А.Даргомижського, Д.Верді, Ш.Гуно, Ж.Бізе. інших композиторів. Крім цього, з Кам'янцем кінця XIX - початку XX століття пов'язане життя і творчість видатних письменників А.Свидницького і С. Руданського, етнографів К.Шейковського та К.Широцького, філософа С.Гогоцького, історика Ю.Сіцінського, художників В.Розвадовського, Жудіна та В.Гагенмейстера, композиторів і музикантів М.Завадського, В.Заремби, М.Гайворонського, Т.Ганіцького, З.Комінека і десятків інших відомих і невідомих митців та просвітителів.

У такому середовищі він остаточно визначився як музикант, віддавши всю душу музиці, пісні і співу; тут він вперше робить спроби гармонізації пісні і вперше отримує диригентську практику, керуючи семінаристським хором чи ним же організованим оркестром. Все це стало для нього гарною школою хорового співу і творчості.

Захопившись раз і назавжди народною піснею, Леонтович злився з нею, став тим інструментом, що виспівав і підніс її до вершин світового професійного мистецтва. Високу місію генія України не змогла обірвати навіть куля. Випромінення духотворчої сили митця було такої неймовірної сили, що й сама смерть його стала могутнім імпульсом до гуртування творчих людей нації задля побудови нового українського мистецтва XX століття, яке вже у наші часи назвуть Українським відродженням.

Пам'ять про Миколу Дмитровича Леонтовича житиме вічно, бо вічними є його твори, бо народна пісня невмируща.

ПАМ'ЯТІ ЛЕОНТОВИЧА

"Кам'янець-Подільський вісник", 1 листопада 2002 р.

У грудні виповнюється 125-а річниця від дня народження видатного українського композитора М.Д.Леонтовича, життя якого було тісно переплетене з Подільським краєм. З метою вшанування пам'яті митця та популяризації його творчого доробку у нашому місті створено оргкомітет з відзначення цієї дати, розроблено відповідні заходи.

Отож, з 1 до 15 грудня у Кам'янці проходитимуть Дні Леонтовича. Центральними подіями святкування буде відкриття меморіальної дошки композитору та проведення II всеукраїнської науково-практичної конференція "Микола Леонтович і сучасна освіта та наука". До участі у конференції запрошуються представники Міністерства освіти І науки, Спілки композиторів, Хмельницької облдержадміністрації тощо.

У школах та середніх спеціальних закладах освіти пройдуть уроки "Леонтович і Поділля", "Творча спадщина Леонтовича".

МИКОЛІ ЛЕОНТОВИЧУ ВІД ВДЯЧНИХ КАМ'ЯНЧАН

Микола ГОРДИНЧУК,
"Кам'янець-Подільський вісник", 20.12.2002 р.

- Кам'янець-Подільський у ту пору був не тільки адміністративним центром, а й мистецьким. Близько восьми років Микола ЛЕОНТОВИЧ навчався у цьому приміщенні. У нашому місті відбулась перша проба його творчих сил. Тут прокинувся у нього інтерес до життя, творчості. Тут він вперше проявив себе і як диригент студентського хору, - наголосив міський голова Олександр МАЗУРЧАК на мітингу з нагоди відкриття меморіальної дошки пам'яті великого композитора Миколи Леонтовича 12 січня ц.р. на стародавньому корпусі Подільської державної аграрно-технічної академії.

На урочистостях виступили академік, професор Миколаївського інституту, доктор мистецтвознавства Володимир ІВАНОВ, секретар правління Спілки композиторів України Валентина КУЗИК, професор, ректор Кам'янець-Подільського педуніверситету Олександр ЗАВАЛЬНЮК... Звучала музика Миколи Леонтовича.

На дошці із написом, який свідчить, що у цьому приміщенні колишньої духовної семінари навчався майбутній композитор, під портретом М. Д. Леонтовича викарбувано і перші ноти із відомої популярної щедрівочки. Палкий ініціатор вшанування пам'яті великого подолянина, доцент педуніверситету Зиновій ЯРОПУД подякував авторам - заслуженому художнику України Борису НЕГОДІ, заслуженому майстру народної творчості України Володимиру ЛАШКУ, художнику Леоніду КИСЕЛЮКУ за виготовлений мистецький твір, а владі та ректоратам вузів - за сприяння у справді величному відзначенні 125-річчя з дня народження Миколи Леонтовича.

На фото: урочисті миті вшанування.

Барельєф Леонтовичу М. Урочисті миті вшанування