Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

Подолянин. - 2007. - № 15 (13 квітня). - С. 9.

18 КВІТНЯ - ДЕНЬ ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

МАРІЇНКА

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Хоча Старе місто за кількістю та концентрацією пам'яток історії та кульури давно з повним правом називають музеєм просто неба, проте реєстр пам'яток архітектури та містобудування Кам'янця-Подільського не обмежується об'єктами Старого міста. Чимало цікавих пам'яток ми маємо і на Новому плані. Серед них красивий двоповерховий кам'яний будинок за сучасною адресою Шевченка, 24, збудований у 1883-1884 рр. для Кам'янець-Подільської Маріїнської жіночої гімназії. Сьогодні тут розміщується восьма школа (або, якщо казати точніше, навчально-виховний комплекс №8).

ПЕРЕДІСТОРІЯ

Маріїнську гімназію в Кам'янці-Подільському урочисто відкрили 5 березня (за новим стилем - 17 березня) 1867 р. Розміщувалася вона тоді в Старому місті на Різницькій вулиці (нині - Довга вулиця). А передісторія цієї знаменної для міста події така. Ще в жовтні 1864 р. кам'янецькі чиновники, купці та міщани звернулися до подільського губернатора Миколи Миколайовича СУХОТІНА з клопотанням про відкриття в місті жіночої гімназії та про виділення суми, потрібної для утримання цього закладу. Зі свого боку міська громада віддавала під приміщення міської гімназії кам'яний будинок на Різницькій вулиці та, крім цього, жертвувала 1865 рублів на пристосування приміщення під навчальний заклад і придбання всього необхідного для облаштування класів.

А далі справа пішла по інстанціях. Унаслідок цього головний начальник південно-західного краю генерал-ад'ютант Олександр Павлович БЕЗАК заходився клопотатися про відкриття в Кам'янці-Подільському жіночої гімназії та про взяття її під особливе заступництво самої імператриці.

У березні 1866 р. кам'янчани надзвичайно зраділи звістці, що на клопотання Олександра Павловича послідував "щонайвищий дозвіл Їх Імператорських Величностей" відкрити в місті жіночу гімназію, яка "матиме щастя перебувати під Щонайвищим заступництвом Їх Імператорських Величностей" та іменуватиметься Маріїнською. Крім того, додатково до зібраних коштів дозволено було щорічно надавати гімназії 5910 рублів "із загальних сум відомства закладів Імператриці Марії".

Ощасливлені кам'янчани негайно відправили в Київ телеграму, в якій подякували Олександрові Павловичу за виклопотаний дозвіл на відкриття гімназії та попросили його засвідчити Їх Величностям "почуття глибокої вірнопідданської вдячності за подаровану можливість виховувати жіноче покоління та давати йому освіту на засадах чисто російських, в дусі безмежної відданості Перестолу та повного співчуття інтересам своєї Вітчизни".

Негайно було складено кошторис і розпочато ремонт будинку, відведеного громадою під гімназію. На ремонт передбачалося витратити 525 рублів, але будинок виявився настільки старим і зношеним, що лише на його ремонт потратили 1865 рублів 83 копійки - тобто, всю суму, пожертвувану на первісне облаштування гімназії. Як зауважив протоієрей Павло ТРОЇЦЬКИЙ, хоч на ремонт було потрачено таку значну суму, і в день вікриття гімназії її приміщення потребувало ще багатьох переробок і поліпшень.

Але, крім ремонту, потрібні були кошти на первісне облаштування гімназії. З цим довелося почекати. І тільки 24 лютого 1867 р. в Санкт-Петербурзі було видано відповідне розпорядження імператриці: гімназії виділили 1345 рублів "із відсотків від загального запасного капіталу жіночих навчальних закладів". На жаль, ця сума було на 500 рублів меншою за асигновану на відкриття Житомирської жіночої гімназії.

Попри всі труднощі, 5 березня 1867 р. гімназію було відкрито.

НА ШЛЯХУ ДО НОВОГО ПРИМІЩЕННЯ

Приміщення на Різницькій вулиці, виділене для гімназії, не витримувало жодної критики. Священик Михайло ЧИРСЬКИЙ, законовчитель жіночої гімназії, з гіркотою писав: "Тіснява та сирість у багатьох кімнатах, неналежні гігієнічні умови для школи, нестача достатньої кількості світла та повітря вкрай негативно впливали не тільки на дитячу натуру, але й на дорослих, нерідко породжували якесь душевне томління та апатію під час занять, не кажучи вже про шкідливий вплив антигігієнічних умов на здоров'я молодих організмів".

Уже в перший рік роботи гімназії всі відчули вади виділеного для неї приміщення, попри те, що тоді ще не всі класи було відкрито та й учениць було зовсім мало. Тому вже тоді попечитель закладу генерал-губернатор Олександр Безак запропонував перевести гімназію або в будинок скасованої католицької консисторії, або в будівлю костелу домініканок. Проте питання про ці приміщення було розв'язано на користь інших установ.

Олександр Сергійович МУХАНОВ, який у 1873-1877 рр. був начальником Подільської губернії, за час свого правління зібрав 8901 рублів 79 копійок пожертвувань на жіночу гімназію. А міська громада подарувала гімназії "у вічне користування" ще один будинок у Старому місті (на нинішній Вірменській вулиці) з ділянкою землі 688 квадратних сажнів. Цей будинок гімназія здавала в оренду (за 400 рублів за рік) Кам'янецькому чоловічому духовному училищу під гуртожиток для його бурсаків, що вчилися за власний кошт.

28 вересня 1881 р. будинок на Вірменській вулиці було продано дружині надвірного радника - пані КАМИШАНСЬКІЙ - за 11001 рубль. Таким чином, на 1 листопада 1882 р., разом із відсотками від капіталу, назбиралося 24719 рублів 56 копійок. Міська громада, бажаючи допомогти добрій справі, безплатно передала земельну ділянку на Новому плані (площею 1900 квадратних сажнів) під будівництво майбутньої жіночої гімназії. Отож, маючи землю, капітал і, крім того, асигнування на отримання 20 тисяч рублів із сум відомства закладів імператриці Марії, гімназичне начальство заходилося будувати нове приміщення.

ПЕРШИЙ КАМІНЬ

10 червня (за новим стилем - 22 червня) 1883 р, в п'ятницю, з Казанського кафедрального собору в Старому місті було здійснено хресний хід на Новий план, де урочисто заклали новий будинок для Кам'янець-Подільської жіночої Маріїнської гімназії. У хресному ході брали участь начальниця гімназії, службовці навчального закладу та його вихованки.

Прибувши на місце, преосвященнійший Іустин з участю кафедрального протоієрея, ректора Подільської духовної семінарії та двох міських протоієреїв здійснили водоосвячення, а далі закладку та окроплення святою водою фундаменту нового будинку. При цьому були начальник губернії, дійсний статський радник Дмитро Миколайович БАТЮШКОВ і чимало чиновників різних відомств. На жаль, дощовита погода дещо завадила цим урочистостям.

УРОЧИСТЕ ВІДКРИТТЯ

Двоповерховий будинок гімназії збудували за півтора року - в грудні 1884 р. його передали у відання навчального закладу. А 12 січня (за новим стилем - 24 січня) 1885 р. єпископ Подільський і Брацлавський Іустин освятив нове приміщення.

Перед освяченням усі вихованки закладу та їх виховательки були на божественній літургії в домовій архієрейській церкві. Літургію здійснили преосвященнійший Іустин у співслужінні з кафедральним протоієреєм Федором ВОЙТКОВСЬКИМ, протоієреєм Мойсеєм ДОРОНОВИЧЕМ (колишнім законовчителем жіночої гімназії) та двома ієромонахами.

Після літургії, о першій годині дня, в актовому залі жіночої гімназії зібралися вихованки, вихователі та почсні гості.

При вході на сходах, що вели з першого поверха на другий, очі мимоволі зупинялися на стіні, де на червоному кумачі красувалися слова зі штучних квітів, виготовних вихованками під керівництвом головної наглядачки Ольги Олександрівни ПЕТРОВОЇ та її сестри: "Добро пожаловать к нам". З таких же квітів було зроблено на червоному кумачі вензель імператриці "М", який на видному місці красувався в залі.

Коли в приміщення гімназії прибув начальник губернії Віктор Васильович фон ВАЛЬ з дружиною, владака під спів гімназичного хору освятив воду, а тоді окропив неї всі зали гімназії. Потім владика благословив учителів і учениць Києво-Печерською іконою Богоматері та звернувся до них із такими словами: "В благословение и освящение нового здания женской гимназии прошу принять от меня Киево-Печерскую икону Богоматери. Пресвятая Дева Мария, воспитанная при храме и искушённая в жизни более, чем кто-либо из людей, да будет лучшей и надёжнейшей попечительницей этого учебного заведения на всех путях его внутренней и внешней жизни".

Урочистості цього дня завершилися, як і годиться, великим застіллям. На пам'ять про цей день головна наглядачка гімназії Ольга ПЕТРОВА подарувала чудові рушники, виготовлені вихованками гімназії, преосвященнному Іустину, подільському губернатору Віктору фон ВАЛЮ та архітектору Дмитру ОРЄХОВУ, який вів нагляд за роботами при будівництві нового приміщення гімназії.

УЧЕНИЦІ

Перший випуск гімназії відбувся 1871 року - ще в старому приміщенні. З дев'яти учениць атестати отримали вісім. А першою золотою медалісткою стала Олена ВАРТМІНСЬКА.

У Кам'янець-Подільській Маріїнській гімназії училися зірки оперної сцени Лідія ЛИПКОВСЬКА, Зінаїда РИБЧИНСЬКА, художниця Ольга ЖУДІНА (до речі, малювання та креслення гімназисткам викладав її батько - художник Дмитро ЖУДІН), майбутня мати видатного українського поета Миколи БАЖАНА - Галина ПОРЖЕЦЬКА, відома українська громадська діячка Олімпіада ПАЩЕНКО, майбутня дружина ще одного видатного українського поета Володимира СВІДЗІНСЬКОГО - Зінаїда СУЛКОВСЬКА.

Під час Першої світової війни в приміщенні гімназії був військовий шпиталь, який навесні 1916 р. відвідав імператор Микола ІІ. Навіть збереглося фото, як імператорський кортеж від'їжджає від шпитального будинку.

Кам'янець-Подільська Маріїнська жіноча гімназія діяла до 1920 р. В архіві зафіксовано, що атестати за 1920 рік було видано Хаві ФАБЕР і Юзефі ВІЛЬЧЕВСЬКІЙ. Вони стали останніми випускницями гімназії.

У РАДЯНСЬКИЙ ЧАС

Згідно з розпорядженням повітового відділу народної освіти від 29 грудня 1920 р. гімназію перетворили на другу трудову школу. У ній 1922 р. навчався майбутній російський письменник, Герой Радянського Союзу Антон БРИНСЬКИЙ. У другій трудовій школі навчався також майбутній генерал-майор артилерії Олексій ГОРЛІНСЬКИЙ. Його відзначено найвищою нагородою США - Хрестом "Легіон честі".

Від 28 березня до 3 квітня 1944 р. у приміщенні колишньої гімназії розміщувався штаб оборони міста, який очолював генерал-майор Євтихій БЄЛОВ, майбутній Герой Радянського Союзу. Пізніше на будинку було встановлено відповідну меморіальну дошку.

15 липня 1944 р. будинок закріпили за учительським інститутом, який через чотири роки реорганізували в педагогічний. На перших порах разом з інститутом в приміщенні тулився ще й новостворений технікум політосвіти (нині це училище культури). У приміщенні колишньої гімназії інститут перебував до 1949 р. У цих стінах у січні 1947 р. почалася діяльність на посаді директора інституту Івана ЗЕЛЕНЮКА, який очолював вуз до трагічної смерті в грудні 1966 р. У вересні 1944 р. сюди викладачем західної літератури та іноземної мови прийшла Євгенія ГІНЗБУРГ, яка у грудні 1947 р. першою з викладачів захистила кандидатську дисертацію. Тут після війни рік учився майбутній байкар Іван СВАРНИК. Тут також гризли граніт науки Микола ДОВГАНЬ, Борис КУШНІР, Лука НИШТА - майбутні викладачі рідного вузу.

1949 р., коли інститут перевели до Старого міста, будинок віддали середній школі №8 (нині НВК №8). Тут, зокрема, 8 класів закінчив майбутній російський композитор і співак Аркадій УКУПНИК. Випускником школи є майстер спорту з городків Юрій ПУШКАРЬОВ. 1966 р. СШ №8 із золотою медаллю закінчив Юрій ТЕПЛІНСЬКИЙ - нині доктор фізико-математичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки й техніки за 1996 р. А 1968 р. СШ №8 закінчив нинішній український шаховий композитор Анатолій ВАСИЛЕНКО - чемпіон світу (1994-1997) і срібний призер чемпіонату світу (1998-2001) в складі збірної України.

Випускником школи був капітан-лейтенант ВМФ Росії Олег НАСІКОВСЬКИЙ, який загинув, коли 12 серпня 2000 р. у Баренцовому морі затонув російський атомний підводний крейсер К-141 ("Курськ"). 28 січня 2002 р. Олега Йосиповича поховали в Кам'янці-Подільському на алеї слави міського кладовища.

11 років у восьмій школі малювання та креслення викладав відомий різьб'яр, майстер народної творчості Анатолій БЕДУНКЕВИЧ.

1956 р. планувалося - на пропозицію виборців - добудувати третій поверх школи, але, на щастя, вчасно схаменулися й не стали змінювати архітектурне обличчя фасаду історичного будинку. Замість цього у 1960-1962 рр. було добудовано двоповерховий корпус до південно-західного крила з боку подвір'я.

6 вересня 1979 р. будинок колишньої Маріїнської гімназії внесено під №1674 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. Нині це пам'ятка містобудування та архітектури національного значення.