Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

Павло НЕЧИТАЙЛО

ПЕТРО ДОРОШЕНКО

гетьман Петро Дорошенко. Італійська гравюра XVII ст.

... 1672 рік, 28 серпня турецько-татарська армія зайняла Кам'янець. Розсіюється пороховий дим. Попереду трьохсоттисячного війська два вершника. Перший - султан Магомет IV. Другий - український гетьман Петро Дорофійович Дорошенко. Як свідчили опісля польські джерела (можливо, все ж таки трохи перебільшуючи) армія входила в місто, ступаючи по трупах та іконах... Що ж тоді примусило з'єднатись козака з басурманом? На це питання можна відповісти проаналізувавши ситуацію, що склалася на Правобережній Україні в той час.

Західну частину Правобережної України захопила Польща і в багатьох українських містах стояли польські залоги. Крім того, відносини з Польщею попсувались ще тому, що Польща не хотіла відновлення Галицької унії 1658 року, яку пропонував Дорошенко. В цей же час, заручившись підтримкою Польщі, проти Дорошенка почав боротися запорізький гетьман Ханенко. А Москва, дотримуючись Андрусівської угоди з Польщею, вмовляла Дорошенка зберігати Польщі вірність і через те Дорошенко був вимушений вважати Росію своїм ворогом. Не знайшовши згоди ні з Москвою, ні з Польщею, Дорошенко все більше налягав на Туреччину.

"Занадто панська Польща, з нею важко. Гидке - московське... Туди нам треба глянути, за море. Хоч і далися турки у знаки, та тільки з ними лад якийсь утворим." Народ не захотів би вступати в союз з Туреччиною і Дорошенко мусив таїтися перед ним з своїми відносинами до султана. Але в тодішніх обставинах Дорошенко не бачив іншого способу вивести Україну з тих нетрів, в яких вока застряла і закликав султана у поміч.

Подальші події докладно описуються у літописах того часу. Султан Магомет ІV оголосив, що він буде воювати проти Польщі за те, що вона нападає на землі турецького присяжника Дорошенка. Військо Дорошенка при підтримці татар розбило гетьмана Ханенка і польське військо при урочищі Батіг, та з'єднавшись з турецьким військом, брало участь в облозі Кам'янця. Цікаво відмітити те, що разом з Дорошенком у Кам'янці побував майбутній гетьман України Іван Мазепа, який був писарем при Дорошенкові. Здобуття турками Кам'янця зробило на всю тутешню Україну й на Польщу велике враження и переполох. Кам'янець вважався за неприступну фортецю, за ключ Поділля й Галичини. Настрої народу в той час добре виражає вірш невідомого поета.

"Поділля ревно вздихає,
Україна тяжко ридає.
О тім Кам'янці давнім,
Що був на весь світ славним.
Тепера в тобі застають турки і татари,
Де ж твоя слава, Кам'янче старий?"

Почувши, що Кам'янець здався, польські коменданти Брацлавського, Могилевського і Барського замків домовились з козаками Дорошенка, здали їм в цілостності замки, а самі вийшли з піхотою і гарматами, потягнувши в Польщу. Турки ж з козаками взяли Язлівець, Снятин і дійшли до Львова. Невдовзі після цього, в жовтні 1672 року була підписана Бучацька угода, за якою Польща віддала Туреччині Поділля, а "Україну в давніх границях" віддала Дорошенкові і обіцяла вивести польські залоги, які ще залишались.
Отож, теоретично, союз з Туреччиною був найбільш сприятливий для України в той час. Ідучі на цей союз, Дорошенко мав за приклад Молдавію та Валахію, які під турецьким протекторатом налагодили в себе порядок і людське життя. Не сприйняв тільки цієї ідеї український народ, та й турки викликали у нього ворожість через грабунки, вбивства та знущання над християнською вірою. Маємо за конкретний приклад Кам'янець...

Я вважаю, що ім'я такого видатного українського гетьмана, як Дорошенко - незаслуженно забуте у нашому місті. Пропоную, у зв'язку з його перебуванням у Кам'янці, перейменувати вулицю Суворова на вулицю Дорошенка. Тим паче, що ім'я великого російського полководця нічим не пов'язане з нашим містом.

Павло НЕЧИТАЙЛО, учень ліцею № 18.
Ілюстрація: гетьман Петро Дорошенко.
Італійська гравюра XVII ст.
"Подолянин", 9 грудня 1994 року