Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

Перейти у головне меню

У СЕРПНI 1672-ГО

330 рокiв тому, в серпнi 1672-го, об'їднане турецько-татарсько-українське вiйсько, яке очолювали турецький султан МАГОМЕТ IV, кримський хан СЕЛIМ-ГIРЕЙ, український гетьман Петро ДОРОШЕНКО, здобуло фортецю Кам'янець. Отак удруге i востаннї було взято Кам'янецький замок (уперше 1393 р. це зробив Великий князь литовський ВIТОВТ). Пропонуїмо Вашiй увазi матерiал країзнавця Сергiя ШКУРКА (1907-1980), узятий нами з першої частини його великої рукописної працi "Город Каменец-Подольский. Историческое описание" (1962 р.). Звичайно, сучаснi iсторики доповнили картину подiй 330-рiчної давностi (див., скажiмо, публiкацiї Валерiя СТЕПАНКОВА, зробленi на пiдставi "Реляцiї" летичiвського стольника МАКОВЕЦЬКОГО), але, вважаїмо, матерiал Сергiя Кириловича i досi не втратив цiнностi, адже автор не просто зводив до їдиного знаменника розрiзненi джерела, але безпосередньо на мiсцевостi вивчав слiди давнiх подiй. У публiкацiї всi дати подано за старим стилем (для XVII ст. вiдставання вiд нового стилю становило 10 днiв).

* * *

Турецька агресiя в другiй половинi XVII ст. проти країн Схiдної та Центральної Ївропи завдала значного лиха Речi Посполитiй. З наказу Туреччини кримськi татари з 1666 р. раз у раз нападали на Україну. Це стало початком нової вiйни. Полiтчне становище в самiй Речi Посполитiй тодi було вкрай нестiйким. У сiчнi 1672 р. турецький гонець принiс у Варшаву оголошення вiйни. Попри всю серйознiсть ситуацiї, два сейми, зiбранi 1672 р., нiчого не ухвалили. Їх роботу було зiрвано через нескiнченнi суперечки розсварених угруповань.

Щоб пiдiрвати полiтичний i вiйськовий вплив Польщi в Правобережнiй Українi, позбавити її основного опорного пункту на Днiстрi - мiста Кам'янця, турки вирiшили оволодiти Кам'янецькою фортецею. Зважаючи на її неприступнiсть, а також на те, що поляки завзято оборонятимуть свою цитадель, турки серйозно взялися за пiдготовку вiйськ до походу i ще з осенi 1671 р. стали зосереджувати вiйська, призначенi для облоги фортецi та мiста. Зiбравши у Фракiї та Македонiї величезну (до 300 тисяч чоловiк) армiю, багато артилерiї та боїприпасiв для облоги, навеснi 1672 р. турки вирушили до Днiстра. Петро Дорошенко став штурмувати Кам'янець (Руську браму) ще до прибуття турецьких вiйськ.

Передовий загiн турецьких вiйськ (40 тисяч татар) увiрвався в Подiлля бiля Могилева-Подiльського i на рiчцi Буг бiля Батога розбив 6-тисяний польський загiн, яким командував каштелян Лужецький.

Наприкiнцi липня турецька армiя бiля Хотина пiдiйшла до Днiстра. Навпроти Жванця турки стали будувати переправу. Польська залога Жванецької фортецi, побачивши величезне турецьке вiйсько, вночi покинула замок. Наступного дня яничари на плотах переправилися на лiвий берег i зайняли фортецю.

4 серпня турецьке вiйсько, збудувавши тимчасовий мiст, стало переправлятися на лiвий берег. Тут до нього приїдналися кримськi татари та Петро Дорошенко з козаками. 6 серпня з Днiстра султан Магомет IV надiслав Кам'янцевi пропозицiю здатися, але начальник кам'янецької залоги - кам'янецький староста Альс, сподiваючись на пiдкрiплення, вiдповiв вiдмовою. Залога у фортецi була незначною: 500 пiхотинцiв кракiвського їпископа Тршебицького, ще два полки на 200 чоловiк, стiльки ж кам'янецьких пiхотинцiв. До них для оборони валiв примкнули 500 мiщан та селян. Всього кам'янецька залога налiчувала 2-2,5 тисячi чоловiк.

Крiм кам'янецького католицького їпископа Веспасiана Лянцкоронського, в замку та мiстi перебувало багато "навколишньої шляхти"разом iз сiмействами, що шукали прихистку.

7 серпня турки розпочали облогу мiста та фортецi. Основна маса турецьких вiйськ розташувалася на Пiдзамчi та на татариському полi навпроти замку. Татари перебували на Польських фiльварках, а Дорошенко на Руських.

Турецькi офiцери роздали воїнам лопати та заступи, щоб тi копали землю та влаштували навколо Кам'янця шанцi - "земляне мiсто".

Навпроти замку, на татариському полi, турки вiдрили сiм лiнiй глибоких окопiв для пiхоти, а за ними влаштували артилерiйськi батареї. Всiма облоговими роботами керував великий вiзир. Поляки обстрiлювали турецькi позицiї, заважаючи виконувати землянi роботи, але це мало допомагало. У мiстi запанувала могильна тиша, польська шляхта поховалася по костьолах i кляшторах, де католицьке духовенство безперервно вело богослужiння.

8 серпня турки вiдкрили по мiсту та замку сильну пальбу. Так тривало декiлька днiв. Захисники замку геть перевтомилися: вдень i вночi вони працювали на укрiпленнях i не мали часу нi поїсти, нi поспати. За
порадою їпископа Лянцкоронського обложенi викинули бiлий прапор i послали до турецького табору парламентарiв просити перемир'я та припинення обстрiлу. Поляки обiцяли вночi "вчинити мiж собою раду й наступного ранку розпочати переговори про здачу". Лянцкоронський сподiвався пiд час перемир'я зiбрати раду та вжити заходiв для оборони фортецi. Турки розгадали маневр полякiв i не погодилися на їх пропозицiї, вони стали вимагати заручникiв i негайних переговорiв про здачу. Але поляки, сподiваючись на допомогу короля, здаватися не думали.

Мiщани, що брали участь в оборонi замку, зачувши, що поляки нiбито мають намiр здавати замок туркам, захвилювалися. Вони стали наполягати на подальшiй оборонi.

Пiзнiше єпископ Лянцкоронський у спогадах так опише цей епiзод: "Хотiв я вмовити панiв, щоб просили перемир'я для нарад i пiдкрiплення жовнiрiв для оборони. Вони це зробили, але простолюд, подумавши, що переговори йдуть уже про здачу - особливо ж баби - погано обходилися зi мною, як iз зрадником".

Потягнулися днi оборони. Стрiлянина з обох бокiв не припиняллася нi вдень, нi вночi. Турецькi гармати були бiльшими та кращими за польськi, гармашi вправнiшими. Турецькi ядра врiзувалися в глибину земляноого валу "аршини на два". У полякiв гармашi були недосвiдченi, всього чотири гармашi на 100 гармат. Щодня турки робили по мiсту до 400 пострiлiв i обрушували до 150 гранат. Одна з гранат влучила в лютеранську капличку бiля Денної вежi. У капличцi було до 120 гранат. Вони вибухнули та спричинили значнi руйнуваня. Значних втрат зазнавали оборонцi на валах.

12 серпня до турецького стану на Пiдзамчi прибули польськi посли Бiлевський i Гуляницький зi скаргою вiд польського короля, що султан несподiвано i таїмно напав на Рiч Посполиту. Магомет же послам вiдповiв, що вiн прийшов не таїмно, а оголосив королю вiйну, а тепер запрошує польського короля вийти в поле. Так посли нi з чим i вiд'їхали.

Турецькi вiйська пiд час сильних бомбардувань фортецi 8-14 серпня водночас робили пiдкопи пiд укрiплення Нового замку. Вони викопали у валах Нового замку з боку Карвасар i теперiшнього шосе, що веде на Пiдзамче, чотири довгих галереї, в якi заклали бочки з порохом i пiдiрвали їх. Пiвнiчно-захiдний i пiвденно-захiдний краї кам'яних ровiв було зруйновано. В утворенi проходи хлинула турецька пiхота - i пiсля короткої сутички Новий замок опинився в турецьких руках. Це сталося 14 серпня. Вали Нового замку були вищими за фортечнi мури Старого замку. Турки, викопавши на валах окопи для пiхоти та артилерiї, прямою наводкою стали обстрiлювати територiю Старого заммку. Турецькi стрiльцi тепер перебували за декiлька десяткiв метрiв вiд фортечних стiн Старого замку, вони рясно поливали вогнем бiйницi й значно прорiдили ряди захисникiв фортецi. Становище залоги в Старому замку тепер значно погiршилося. Турки негайно сталм робити пiдкопи пiд вежi та мури Старого замку. Передусiм вони пiдiрвали порохом Нову вежу, що виступала попереду лiнiї укрiплень i своїм фланговим вогнем заважала пiдступити до мурiв Старого замку.

Наступного дня, 15 серпня, турки зробили пiдкопи пiд трьохаркову браму бiля Рожанки та фортечний мур мiж Ляською та Тенчинською вежами та висадили їх у повiтря.

Через трьохаркову браму турки хотiли проникнути в "передмiстя", а потiм i в саме мiсто через Замковий мiст. Через пробоїну в фортечному мурi мiж Ляською та Тенчинською вежами турки мали намiр прроникнути в замок. Пiд вечiр 15 серпня турки стали штурммувати фортецю, але їх атаку було вiдбито. Вночi вони повторили штурм, але, втративши близько 2000 чоловiк, вiдступили. З обох сторiн пiд час штурму загинуло багато офiцерiв.

У нiч з 16 на 17 серпня турки зробили пiдкоп пiд усi чотири захiднi вежi: Ляську, Денну, Малу та Рожанку. Коли на свiтанку обложенi побачили, що вони можуть будь-якої митi злетiти в повiтря, комендант фортецi наказав викинути бiлий прапор.

З росiйської переклав i вiдредагував Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН".
Далi буде.