Перейти у головне меню | до списку сіл Чемеровецького району | до історичних даних | показати на карті

КУТКІВЦІ

Село, центр сільської Ради. Розташоване за 18 км від районного центру і за 3 км від ст. Закупне. Населення - 1392 чол. Сільраді підпорядковано село Дубівка.

В селі є середня школа, профтехучилище, 4 клуби, 4 бібліотеки, дільнична лікарня, будинок побуту.

Перша згадка про село належить до 1493 року. В околицях села виявлено залишки поселення трипільської культури доби пізньої бронзи ( ІІ - І тисячоліття до н.е.).

Кутківці с. - в глибокій долині при рч. Жванчик в 8 верст. від Гусятина (пост. ст) на північний схід. До приходу Кутківців належать д.Закупна в 2-х верст. на південний захід та Домбровка в 3-х верст. від Кутківців.

Король П.В., НПП "Подільські Товтри"

Див. Сіцінський Ю.А. Археологічна карта Подільської губернії

Див. Сіцінський Є. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт.


В документах К. згадується в ХV ст. Спочатку вони належали до королівських помість, але королева Бона в 1537 р. обміняла К. і Гусятин на Маньківці (тепер Лит.) яке належало Сверчу і Кутківці стали їх власністю. Але крім Сверчів тут в ХVІ ст. мав частину і інший власник - Дітрих. В ХVІ ст. К. були сильно розорені якимось ворогом так, що власникам прийшлось їх знову заселяти. В ХVІІ ст. Кутківці належали Калиновським, в ХVІІІ ст. Черлинським, Потоцьким, Ковальковським, а в ХІХ ст. - Кицьким, Кучальським. Потім це помістя за борги потрапило на публічний продаж і дісталось Виноградському. На західній околиці села є гора під назвою "Замчисько" або "Замок" в якому було по переказам колись місто з укріпленнями, зруйнованому "Солодовим Буняком"; жителі зруйноваго міста не захотіли селитися знов на тому же місці на горі, а поселились внизу "в кутку", звідкі і пішла назва села. На горі дійсно збереглись земляні насипи і сліди будівль. Населення православного 937 м. і 907 ж., католиків біля 500 д. Жителі малороси-селяни, які займаються хліборобством.

Сецинский Е. Приходы и церкви Подольской епархии // Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. - IX Вып. - Каменец-Подольский, 1901. - 1232 с.


Село Кутківці

За адмін.поділом 16 ст. Кам'янецький повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Кам'янецький повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Чемеровецький район
Коментар : згадується з 1493 р. [ІМСХм]. Храмів нема [КХм].

Каплиця невідомої назви
Храм засновано: [перед 1850 р.]
Коментар : католицька каплиця на цвинтарі діяла в 1850 р. [ZDR, s. 6].

Костел Св.Хреста
Храм засновано: 1786 р.
Коментар : Костел Св.Хреста збудовано в 1786..1789 рр. - парафіяльний [СКУ, с. 493 - 497]. Парафія Воздвиження Св.хреста діяла в 1850 р. [ZDR, s. 6].

Церква св.Параскеви
Храм засновано: 1721 р.
Коментар: Церква св.Параскеви згадується з 1721 р. - дерев'яна. Нова церква збудована в 1759 р. - згоріла в 1831 р. Після цього до кам'яної дзвіниці прибудували приділи зі сходу та заходу і влаштували у такий спосіб каплицю. Нова кам'яна п'ятиверха церква збудована в 1866 - 1870 рр. Кам'яна дзвіниця стояла окремо, на ній були дзвони з датами 1703, 1720, 1797, 1857, 1877 рр. [ПЦ, с. 485; СКУ, с. 493 - 497]


Село знаходиться у глибокій мальовничій долині і лежить на берегах річки Жванчик. Перша згадка про Кутківці відноситься до XI століття. Знаходилось воно трохи південно-західніше нинішнього села. Саме тут є гора, яка називається Замчисько, або Замок. На вершині гори, за народним переказом, було колись укріплення, а на півночі від цієї гори знаходилося укріплене містечко, яке, правдоподібно, мало назву Замок. Під час половецьких набігів 1068—1097 рр. містечко повністю знищили. Вцілілі жителі не захотіли поселятися на старому місці гори, а поселилися внизу між горами «в кутку», звідси, як вважають, і походить назва села Кутківці.

У 1241 році це поселення руйнують монголо-татари. В 1493 році тут числилось 25 димів (осель), село належало до королівських маєтків Кам'янецького староства. У 1530 році село піддається страхітливому нападу кримських татар. Наслідки були жахливими: після кривавого наскоку в живих залишилось лише чотири сім'ї.

В 1537 році село разом з Гусятином через обмін переходить до Свірча. По люстрації 1565 року в Кутківцях було дві частини: Свірча і Дітріхової. На першій частині було 10 осідних людей (господарств), з яких 5 нічого не платили, тільки виконували ті роботи, які їм давали, два платили чинш в рік, 15 грошей і давали вівса по чотири третинники. Другі два давали по два злотих, десятий не давав нічого, тому що служив, а одинадцятий «ватаман» був вільний по причині «послуг», які виконував. Цьому «ватаману» Свірч 1561 року дав право на заселення згаданого села. Ймовірно, що перед тим воно було знову розорене татарами і запустіло, тому в списках сіл 1530 року Кутковець немає.

На частині Дітріхової було чотири господарі, які платили чинш і давали данину, а 15 чоловік були поки що вільними від всякої данини, так як вони недавно оселились і їм ще не вийшов строк їх "волі".

В XVII столітті Кутківці, як і Гусятин, належали Калиновським, а потім Черминським. Близько половини XVIII століття Кутківці знову входять до складу Гусятинського ключа, який належав тоді Потоцьким. В 1770 році село переходить до Кастана Ковалевського, який віддав заміж свою дочку за Августа Кіцького і дав дочці в придане Кутківці. Після смерті Йосипа Кіцького та його дружини село дістається його брату Станіславу та його сину Яну. В 1820 році в його володінні в Кутківцях було 385 селян чоловічої статі.

Пізніше Кутківці переходять до Кучальських, а згодом, за казенні борги, маєток купляє Олександр Миколайович Виноградській. В цей час у Кутківцях було 230 дворів, жителів обох статей 1133. В 1878 році в селі відкрито училище Міністерства народної освіти, де навчалось 70 учнів. Була й церковно-приходська школа, де хлопчиків навчав дяк під наглядом священника.

Чимало слідів давнини виявлено в Кутківцях. В 1935 році, видобуваючи камінь на горі Замок, робітники випадково натрапили на два погреби - схованки. В одному з них лежав кістяк людини і старовинний посуд. Поблизу входу знайдено горщик із скарбом стародавніх монет. До наших днів дійшло чимало легенд й переказів, які зв'язані із Замковою горою. Ось, наприклад, що розповідає народна легенда про одну з печер Замкової гори. Одного разу (на Великдень) пасли діти худобу в горах коло печер і гралися. Кинув багацький син шапку бідного пастушка в чорне підземелля. Гірко плачучи, хлопчик поліз у печеру за шапкою. Коли ввійшов вглиб печери, то побачив там чотирьох ставних чоловіків, які сиділи навколо великого стола і обідали. Хлопчик попросив їх віддати шапку. Вони йому її повернули та ще й дозволили набрати чого хоче: чи черепків, чи золота, що було розсипане під ногами. Хлопчик набрав черепків повну шапку і пішов до виходу. Коли він вийшов з печери, то на своє здивування побачив, що в шапці золото блищить.

Другий хлопчик, син багатого, позаздрив бідному, забажав набрати золота і кинув свою шапку в печеру. Через кілька хвилин він йшов шукати свою шапку. Йому віддали шапку і звеліли набрати червінців, що лежали у кутку, але цей хлопчик побачив в іншому кутку золото, яке сяяло на всю печеру. І захотів його набрати. Йому дозволили, і він швиденько нагорнув його повну шапку та ще й напхав за пазуху, і покинув печеру. Як тільки він вийшов з печери, то побачив, що замість золота його шапка набита сміттям та черепками. І тут хлопчик почув за плечима страшний гуркіт, і коли оглянувся, то побачив, що печера завалилась. З того часу в цю печеру не може проникнути жодна душа. Печера й досі береже свою таємницю.

В Кутківцях в 1908 році проживало 2609 чоловік, в тому числі православних 2005, католиків— 579, євреїв — 25 чоловік, в 1908 — 1909 навчальному році в Міністерському училищі навчалось шість дівчаток та 66 хлопчиків. У церковно-приходській школі навчалось 28 дівчаток. Дітей шкільного віку було 260.

М. Кундис,
директор районного народного історико-краєзнавчого музею.

Читайте про П'ятницьку церкву в Кутківцях, і про Дубівку