Вернуться в главное меню | к списку статей

ЙОГО МЕДАЛІ ВІДОМІ В ПАРИЖІ
До 145-річчя з дня народження Антона Федоровича Васютинського

Мабуть, мало знайдеться людей, які б хоч раз не тримали в руках карбованця із зображенням Миколи II, чи не бачили радянських срібних монет 1924 року випуску. Але також мало хто знає, що штемпелі всіх цих монет виготовив наш земляк - Антон Федорович ВАСЮТИНСЬКИЙ, який був одним з найвідоміших українських і російських художників-медальєрів кінця XIX - початку XX століття.
Народився він 17(29) січня 1858 року у Кам'янці-Подільському в бідній родині. Рано залишився без батька (було йому тоді три роки), рано почав працювати. Любов до малювання в нього виявилася змалку, а навчатись улюбленій справі довелося вже пізно. Лише з 1879 року він здобуває освіту у Київській рисувальній школі, яку очолював відомий український живописець і педагог Микола Іванович Мурашко (1844 -1909). В липні 1881 року Васютинський стає вільним слухачем Петербурзької Академії мистецтв, а з 1882 року прийнятий учнем натурного класу Академії мистецтв з історичного живопису. Після трьох років напруженого навчання, через брак коштів та поганий стан здоров'я він повертається до Кам'янця з метою викладання уроків малювання в шкільних закладах міста. Та вже через рік Антон Федорович знову з'являється у Петербурзі і переводиться до медальєрного класу в Академії мистецтв. Його успіхи у навчанні були відзначені Академією декількома медалями. У 1888 році за створення медалі "Геркулес, що вбиває триголову гідру" він отримує золоту медаль першого достоїнства. Разом з цією медаллю йому присвоюється звання класного художника першого ступеня. Так закінчилося навчання Антона Федоровича в Академії мистецтв. Але не назавжди. Працюючи за направленням на Петербурзькому монетному дворі, він одночасно навчається на педагогічних курсах при Академії, щоб мати змогу викладати малювання в середніх навчальних закладах. Незабаром доля робить новий поворот. За рішенням Ради Академії Васютинський отримує закордонну стипендію та їде в Австрію студіювати медальєрну справу до одного з найвідоміших медальєрів того часу - Антона Шарффа (1845-1903). Після Відня відвідує Мюнхен, а потім їде до Парижу. Тут він плідно працює. На відомій Паризькій виставці 1891 року його медалі відзначені Почесним дипломом, а у 1892 році він отримав премію за "медалі та ювелірні вироби з використанням медальєрної техніки". У 1893 році Васютинський приїжджає до Петербургу з Парижу вже визнаним медальєром. Як досвідчений майстер, отримує посаду старшого медальєра Петербурзького, монетного двору. Там, на Петербурзькому (потім - Петроградському, згодом - Ленінградському) монетнім дворі Антон Федорович Васютинський і пропрацював все своє життя. Там виплекав цілу плеяду своїх учнів та наступників (С.Тульчинського, М.Соколова, В.Голенецького та ін.). За роботою і помер 2 грудня 1935 року.

Перелік медальєрних робіт майстра вражає. Антон Васютинський різьбив медалі майже до всіх видатних подій Російської імперії останнього її періоду, а потім - Радянського Союзу періоду його становлення. Багато його медалей присвячені ювілеям видатних діячів мистецтва та науки (як російських, так і українських). У 1885р. Васютинський виготовив взірці російської золотої та банківської срібної монет, у 1912-1913 роках працював над виготовленням ювілейного карбованця до 300-річчя дому Романових, а у 1921-1923 роках виготовив штемпелі до монет радянської держави (срібні карбованець і 50 копійок, білонні 20, 15 та 10 коп., золотий червонець).

Свої роботи Васютинський експонував на багатьох виставках не тільки в Росії, а й в Італії, Німеччині, Франції. За досягнення в галузі медальєрного мистецтва 27 жовтня 1908 року він був обраний академіком Петербурзької Академії мистецтв. А за радянських часів за великий вклад у відновлення діяльності Петроградського монетного двору та організацію карбування радянських монет в стислі строки його було удостоєно почесного звання Героя Праці.