Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

ПОЕТ-ДЕКАБРИСТ В.Ф. РАЄВСЬКИЙ

Діяльність відомого декабриста, одного із зачинателів декабристської поезії Володимира Федосійовича Раєвського пов'язана з історією Подільського краю. В 1816 році в місті Кам'янці-Подільському був розквартирований один із полків 2-ої армії, який брав участь у Вітчизняній війні. В полку служив офіцером Раєвський.
Тут, в місті Кам'янці-Подільському, він організовує політичний офіцерський гурток і на відзнаку "священної" дружби члени гуртка носили особливий залізний перстень - символ політичного союзу. Крім Раєвського, залізні персні носили ад'ютант корпусного командира, штабс-капітан Приклонський, підполковник Кисловський, штабс-капітан у відставці Губін, губернський лікар Диммер.
У гурток ввійшли прогресивно настроєні офіцери та представники інтелігенції, які ставили собі за мету боротись за вільні права людни, за свободу, проти царського деспотизму.
На жаль, збереглось дуже мало документів, які б розповіли про практичну діяльність цього гуртка. В нашому розпорядженні є лише послання Раєвського до Приклонського і Кисловського, які стверджують, що в місті Кам'янці-Подільському існував гурток молодих вільнодумців.
Серед рукописів поета-декабриста збереглась "Ода другу", датована 1816 роком. В ній поет говорить про те, що не треба йти за покликом почуття - людина існує для іншої, більш високої мети, ніж особиста втіха. Смисл життя - в служінні суспільству, в постійних турботах про його поліпшення.
В "Посланий П.Г. Приклоненому", написаному в 1817 p., Раєвський дає різку критику вельмож, "невежд и глупцов", хоч вони і з титулом князів:

"Чем выше здание - тем ближе к разрушенью,
Опасен скользкий путь титулов и честей,
Опасны милости и дружество царей-
Кто ближе к скипетру, тот ближе к ниспаденью!"

Крім "Оди другу". Раєвський. перебуваючи на Поділлі, пише "Послание другу і "Моє прости друзьям" (Кисловському і Приклонському). В останньому говориться:

Свободные друзья!
Вот вам моя рука,
Что свято помнить буду

Союз сердец святой. Не витерпівши аракчеїівського режиму, Раєвський 30 січня 1817 р. подає у відставку, але через півтора року (липень 1818 р.) знову повертається і спочатку служить в 32-му єгерському піхотному полку в Бесарабії, потім в Малоросійському кірасірському полку. Раєвський вирішив повернутись в армію на цей раз, щоб рішуче вести боротьбу з аракчеєвськими порядками.
У 1820 р. в м. Тульчині Подільської губернії Раєвський вступає в члени Союзу благоденства. В таємне товариство він іде, як впевнений борець проти самодержавства і розвиває активну діяльність. Восени 1820 року поет-декабрист їде в Кишинів, де з Михайлом Орловим фактично очолює філіал таємного товариства. Тут Раєвський зустрічається з О. С. Пушкіним. Між ними проходять часті зустрічі, постійні розмови і гарячі суперечки. "Тут не було карт і танців, - розповідає в спогадах І.П. Ліпранді, - а йшла іноді дуже гамірна бесіда, суперечка і завжди про щось ділове, а особливо у Пушкіна з Раєвським". Пушкін прислухався до Раєвського, дорожив його поглядами, але, можна не сумніватися, що і Раєвський дорожив думкою свого співбесідника: диспути збагачували один одного.
Декабристи в Кишиневі не могли здійснити своїх намірів. При всьому бажанні підняти солдатів 16-ї дивізії на повстання (командиром дивізії був М. Орлов) і протиставити одну дивізію проти озброєного самодержавства - не було утопією. Раєвський і Орлов, як і інші декабристи, були далекими від народу.
Раєвський пережив трагедію декабристі" ще зa чотири роки до повстання на Сенатській площі. Він був заарештований у Кишиневі 6 лютого 1822 року. Про можливість арешту він був попереджений друзями, і це дало можливість знищити деякі документи, то характеризували мого належність до товариства декабристів.
Понад п'ять років провів Раєвський в одиночному ув'язненні, його кидали із одного тюремного замку в інший, його судили в трьох різних комісіях. Але зламати залізну волю, мужність і стійкість борця-патріота царським катам не вдалось.
1827 р. Раєвський був висланий в Сибір. В далекому селі Олонки Іркутської губернії він прожив до кінця свого життя. Дні його проходили в наполегливій праці, у важкій боротьбі за існування, за шматок хліба. Він займався хліборобством, городництвом, дуже близько зійшовся з простим людом села.
Незважаючи на важкі умови життя, поет-декабрист зберігає до останнього подиху кипучу енергію і постійний інтерес до насущних політичних проблем. Раєвський і в Сибірі пише вірші.
Помер він 8 липня 1872 року, його політична боротьба, як і поетична творчість, ввійшла в славну сторінку історії руху декабристів і в їх громадянську вільнолюбну поезію.

Козлова Н. Поет-декабрист В.Ф. Раєвський // Прапор Жовтня. - Кам.-Под., 1974.