Перейти у головне меню | до списку сіл Чемеровецького району | до історичних даних

Читайте легенду про Сон-траву | про храми Чемеровеччини з сайту М. Жарких

Чемеровецький район - довідка

Чемеровецький район розташований у південно-західній частині Хмельниччини.

Від райцентру до міста Хмельницького - 88 кілометрів, до найближчої залізничної станції Закупне - 15 кілометрів.

Район було створено 5 квітня 1923 року на базі колишніх Вільховецької та Бережанської волостей. До району належало 36 населених пунктів з загальною кількістю населення 29179 чоловік. Після триразових змін в адміністративно-територіальному поділі (1927, 1959 і 1962 роки), у лютому 1965 року його було відновлено у нинішніх межах. Станом на 1 січня 1995 року до складу району входить 68 сіл і 2 селища міського типу, в яких мешкає 54 000 чоловік. Територія району - 926 квадратних кілометрів.

Чемеровеччину недаремно називають перлиною Поділля. Природа тут багата і неповторна своєю красою. З півночі на південь через усю територію району неширокою смугою, з відносною висотою 40-60 метрів, простягнувся Товтровий кряж, який містить практично невичерпні поклади вапняків високої природної чистоти - цінної технологічної сировини для цукрової промисловості.

Товтри, за багатство рослинного і тваринного світу названі Медоборами, в минулому були вкриті лісами, які було сильно вирубано, але збереглися невеликими і масивами в районі сіл Вишнівчик і Цикова. Обезлісені площі і перетворено на орні землі, а місцями (на крутосхилах) використовуються як пасовища. Агрокліматичні умови досить сприятливі для розвитку сільськогосподарського і виробництва. Середні температури сягають у січні -6,1оС, липні - +18,9оС; вегетаційний період триває 202 доби з сумами середніх добових температур +28оС. Річна сума опадів складає 550 міліметрів, але нерідко трапляється, що затяжні дощі змінюють тривалі посухи, особливо навесні та на початку літа, а також восени. Ґрунти чорноземні - як опідзолені, так і глибокі малогумусні.

На території району в меридіальному напрямі протікають річки Збруч, Смотрич, Жванчик. На Збручі та Смотричі у 50-х роках збудовано п'ять міжколгоспних електростанцій. У районі сіл Сокиринці та Вільховець розвідано запаси лікувальної води типу трускавецької "Нафтусі".

Теплий клімат та родючі землі з давніх давен сприяли розвитку рільництва та скотарства. Аграрною Чемеровеччина залишається і в наш час. У районі налічується 16 колективних сільськогосподарських підприємств, 2 селянські спілки, 19 колгоспів, 3 радгоспи та одна агрофірма.

Виробництво продукції рослинництва у 1992 році становило (тис.т): зерна - 131,6; цукрових буряків - 369,3; картоплі - 29,9; овочів - 11,4. У стогектарному вимірнику було одержано: молока - 449 центнерів, м'яса - 100. Вагомих здобутків у господарюванні досягли колгоспи імені Леніна села Летава, "Жердянський", агрофірма "Україна" села Юрківці.

Славиться Чемеровеччина роботящими, закоханими у рідну землю людьми. Із Летави вийшли двічі Герой Соціалістичної Праці Давид Васильович Бойко, Герої Соціалістичної Праці Ганна Степанівна Горячок, Тетяна Йосипівна Горячок, Володимир Давидович Ліщук, Сергій Микитович Миколин, Антоніна Трохимівна Миколина, Марія Василівна Нагурна, Галина Мойсеївна Регелюк, Тетяна Яківна Різник, Анастасія Андріївна Чинник, Анастасія Гнатівна Шутяк, Марфа Федорівна Юрченко. Героями Соціалістичної Праці стали також Петро Феодосійович Бортняк, і Марія Сергіївна Весна із Свіршківців, Зінаїда Павлівна Скопецька із Кугаївців, Леонід Юрійович Скринчук із Юрківців, Олексій Іванович Степанюк із Чемерівців. У Почапинцях жила і працювала одна з перших п'ятисотенниць Поділля Ганна Микитівна Швидка.

Самовідданою творчою працею здобули шану і визнання Заслужені агрономи України Григорій Антонович Загородній із Свіршківців і Микола Григорович Ковальчук із Чемерівців, заслужені працівники сільського господарства України доярки Надія Федорівна Антонюк, Галина Миколаївна Баб'як із Летави і Євгенія Василівна Бортняк із Свіршківців, агроном із Жердя Василь Пилипович Мовченко, Павло Іванович Гринчук - інженер із Кугаївців.

Найбільше промислове підприємство району - Вишнівчицький цукровий завод, заснований у 1845 році. Щодоби він переробляє 2 тисячі тонн солодких коренів.

П'ятдесяти цукровим заводам України відправляє вапняк Закупненський кар'єр. Крім того, тут виробляють матеріали для будівельників і шляховиків.

В 1995 році випустив першу продукцію карбідний завод. У районі споруджуються ще два заводи - консервний, та завод по кондиціюванню гібридного насіння кукурудзи.

За останніх тридцять років багато зроблено по проектуванню та будівництву об'єктів соціально-культурного призначення. Лише у Чемерівцях здано в експлуатацію Будинок культури із спорткомплексом, 2 середні школи на 1 500 учнів, медичне училище. Прокладено понад 100 кілометрів водоводу.

Великі зміни відбулися і в селах, де упродовж трьох десятиріч стали до ладу 38 шкіл на 10 200 місць, 27 дитячих садків, 25 будинків культури, 10 клубів, 6 дільничних лікарень, 12 фельдшерсько-акушерських пунктів, 9 аптек, 16 торгівельних центрів.

Цікаву історію має Чемеровеччина. Її вивчали і описували Володимир Боніфатійович Антонович, Володимир Іванович Даль та інші археологи, етнографи. Плідно досліджує Чемеровеччину професор Кам'янець-Подільського Державного педагогічного Інституту Іона Ізраїлович Винокур, під керівництвом якого у 1965 році було знайдено Бережанський скарб прикрас ІІ-ІІІ століть. Тут ходили полки Богдана Хмельницького, билися з гнобителями опришки Олекси Довбуша, повстанці Северина Наливайка та Устима Кармалюка. Тут провів останні роки життя соратник Суворова генерал Андрій Григорович Розенберг. З нашим краєм пов'язана біографія видатного українського письменника Тодося Степановича Осьмачки.

Двічі по району пронісся ураган Великої Вітчизняної війни. У Чемеровецькій землі сплять вічним сном 1511 воїнів-визволителів. Серед них сини і дочки Росії, Білорусі, Середньої Азії, Кавказу. З поля битви не повернулися до отчого дому 6 125 земляків. За мужність і відвагу у боях з німецько-фашистськими загарбниками звання Героя Радянського Союзу удостоєні генерал Армії Іван Григорович Павловський, Антон Петрович Бринський, Олександр Давидович Головатюк, Олександр Кіндратович Коробчук і Василь Петрович Олійник.

Величезних збитків завдала району німецько-фашистська окупація (липень 1941 - березень 1944 рр.). Вони обчислюються сумою в один мільярд карбованців у цінах 1944 року. Окупанти розстріляли й замучили 508 мирних жителів, вивезли на примусові роботи до Німеччини 3125 чоловік. Героїчними зусиллями чемерівчани підняли з руїн народне господарство, дали друге життя селам, прикрасили землю садами, їх трудовий подвиг відтворено на знаменитому полотні художниці Тетяни Яблонської "Хліб", яке експонується у Третьяковській галереї.

Район має широко розгалужену мережу медичних закладів: центральна районна лікарня, протитуберкульозний диспансер, 7 дільничних лікарень, 3 лікарські амбулаторії, 51 фельдшерсько-акушерський пункт. На варті здоров'я стоять 111 лікарів і 377 середніх медичних працівників. Серед них і Заслужений лікар України Іван Борисович Слонецький.

У 1913 році із 1295 дітей шкільного віку навчанням у 13 церковно-приходських школах Чемеровеччини було охоплено 353 хлопчиків і дівчаток. У 1995 році у 40 загальноосвітніх школах району здобувають освіту 6017 дітей, яких навчають 799 педагогів. Гордістю району є Заслужені вчителі України Іван Станіславович Барчук із Летави, Катерина Пилипівна Вербова з Чемерівців, Марія Василівна Штефанюк із Закупного, котрі, не жаліючи здоров'я і сил, віддавали і віддають дітям свої знання і тепло душі.

У1963 році відкрило свої двері чемеровецьке медичне училище, яке випустило зі своїх стін 4 209 фельдшерів і медсестер. Кадри механізаторів, операторів, електриків і зв'язківців для села готує одне з найстаріших на Хмельниччині професійно-технічне училище в Кутківцях.

Помітний вклад вносять чемерівчани у розвиток науки та культури. Із села Вільхівці походить заслужений професор Київської духовної академії Давид Олександрович Підгірський (1803-1880 рр.). Докторами наук стали Іван Іванович та Валерій Іванович Адамчуки, Абрам Мойсейович Браз, Михайло Ілліч Щербань із Зарічанки, Едуард Анатолійович Зінь із Вишнівчика, Михайло Степанович Капиця із Юрківців, Калінік Іванович Геренчук і Анатолій Іванович Локай із Білої, Федір Іванович Мамчур із Івахновець, Іван Олександрович Мельник з Андріївки, Іван Федорович Мещишин із Драганівки, Євген Миколайович Панасюк із Закупного, Полікарп Іванович Свідер із Хропотови.

Люди надзбручанського краю вміють не тільки самовіддано працювати, а й постійно збагачуються духовними скарбами народу і водночас поповнюють їх. Вони пишаються кращими колективами художньої самодіяльності - районним хором ветеранів, духовим оркестром із Зарічанки, фольклорно-етнографічним ансамблем "Джерело" з Білої, хором-ланкою з Летави, чоловічою вокальною групою з Чемерівців, яким присвоєно звання народних.

Наполегливо долаючи труднощі, живуть і трудяться, примножують славні традиції чемерівчани. Вони глибоко вірять у завтрашній день України, її світлу долю, щасливе майбуття.